| Nov. 14th, 2009 @ 11:29 pm Кіночас. Серафіна із Санліса. |
|---|
Фільми та книги про геніїв приваблювали завжди. Традиційний, звичний герой-митець - це молода мега-харизматична істота, що живе бурхливим, перенасичено-яскравим життям і помирає молодим, "спаливши" себе усіма наслідками богемного життя. Це завжди захоплює і закохує, що й казати - фільми "Фріда", "Модільяні" чи "Амадеус" Формана мають один і той самий, за великим рахунком, сюжет, і ковтаються "запоєм".
Картина Мартіна Провоста "Серафіна із Санліса" інакша. Її героїня - французька художниця Серафіна Луї, сценарій її життя більш подібний до життєпису нашої Марії Приймаченко або Поліни Райко. Героїня також має харизму, але - тоншу, прозорішу. Її не визнають, із неї сміються. Незграбна повна жінка, віком за 50 - так можна сказати, не зазираючи до її очей.
Колекціонер Вільгельм Хунде (що відкрив світові Пікасо і Руссо), приїхавши на відпочинок, наймає немолоду служницю, і незабаром починає знаходити у себе картини, автором яких виявляється Серафіна... Він підтримує художницю, влаштовує їй виставку, її починають визнавати...
Фільм про стосунки художника із Богом. Про те, яка тонка межа між чистою вірою і самозакоханістю, і як усе летить шкереберть, якщо її перетнути, якщо вимагати більше, ніж дозволено, як страшно не мати нічого, потім здобути все і все ж знову втратити. Через власні повітряні замки. Розмови із Янголом-Охоронцем переростають у божевілля. Фільм важкий, болючий, чесний. І при цьому - привабливий. До цього додати фантастичну роботу оператора (емм... хто скаже, хто оператор - тому цукерка, я не знаходжу...) і, безумовно, самі картини Серафіни, залучені до зйомки. |
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
v_dorozi's journal
у!
м
мертві лиси не гудуть...
укушу
ща всім буде мало місця...